
Вітаю! Мене звати Антон Литвиненко, я – Грінчі Коуч, але частіше представляюсь Скрам Майстром і Організаційним Коучем. Цей сайт є спробою узагальнити власний досвід та поділитися думками стосовно ІТ-розробки, організації командної роботи та фахового розвитку особистостей.
Якщо є талант, людина не замислюється, що їй робити – вона робе, мене ж більше цікавить чому, як, навіщо і чи можна те добре обернути в метод, відтворити в інших компаніях та колективах. Коли зрозумів, що у будь-якій ролі на всіх роботах я займаюсь саме структуруванням простору командної роботи – пішов працювати суто Скрам Майстром.
Перший сайт у 8му класі, перший спринт у 2014 році. У мене є дипломи з міжнародної економіки та менеджменту, з клінічної психології, здобута освіта психотерапевта, окремо вчився та сертифікувався Скраму та Аджайлу. Постійно щось вивчаю, наприклад – організаційну супервізію та коучінг. Працював у стартапах та у великих компаніях, керував колективами, вливався (іноді – ніт) в команди, був підприємцем та фрілансером. З 2019 працюю тільки СМʼом в ІТ та надаю приватні консультації з психологічних та організаційних питань.
Чому командні ретроспективи девальвуються, як створюються саморегульовані команди, чим обумовлюється успішність організації – правилами, особистостями, структурою чи середою? Про що говорити Скрам Майстру чи менеджеру на персональних зустрічах (one-on-oneʼах)? Як спростити багатокомандну розробку складного ІТ-продукта? Як знайти спільну єдину мову для розробників та бізнеса? Як вибудовувати розробку продуктів – від домена, від орг. структури, чи по звичним процесам? Гадаю, ці теми будуть цікавими як новеньким, так і вже пошмаганим айтівцям та менеджерам.
Грінч намагався вкрасти Різдво, бо йому здавалося, що за блиском і прикрасами не залишилось нічого справжнього, лише порожнеча. Але врешті він побачив, що суть не в атрибутах, а в людях, у зв’язках та спільному сенсі. Грінч зміг перезібрати себе, а зрештою і саме свято для інших людей. Грінчем стаєш, коли оптимізм та наївність поступаються місцем сумнівам, допитливості та розважливості.
Важливо, щоб команди усвідомлювали, як усе працює (або чому не працює), тоді вони «згадують», навіщо існують, і навіть цього іноді достатньо, щоб усе почало налагоджуватися начебто саме собою.
Накачувати ендорфінами або піднесеними настановами я не буду, ніхто не вчиться на чужих помилках, все цінне здобувається на своєму горбі, навчання є нелінійним та непередбачуваним, ми всі помремо, але трохи пізніше. Якщо вам щось відгукнеться на цьому сайті, вам ще треба буде помозолити мізки, поки воно запрацює у вас. Але я вірю в вас, грінчата.

Столиця вільних людей, друга стіна від вікна,
2024 🇺🇦